Жоден колір не існує сам собою. Він живе у формі
207-річчю Кобзаря присвячена виставка "Семантичний рай. Абетка". Об'єднує живопис 58-річного Петра Бевзи й акварелі Тараса Шевченка. Художник розповідає про мистецький діалог картин
На картині "Можливості і виклики" зображені три елементи. Ліворуч пуп'янок каштана. Він наче живий. Якщо спостерігати, змінюється щогодини. Означає потенціал. У центрі наше життя, процес, який вирує. А праворуч образ, подібний до квітки, в якій з'являється плід. Тобто результат.
Писав роботу близько двох місяців. Перероблював ескіз 20 разів. Треба було знайти точне співвідношення кольорів на великому масштабі. Розмірковую, чи готова людина відповідати на виклики? Які має можливості?
Спонукали кілька подій. У серпні 2014 року поблизу села Степанівка Шахтарського району Донецької області оборону утримував єдиний український танк. Екіпажем командував 24-річний Артем Абрамович. Вирішив іти на лобове зіткнення. Згоріли разом із російським танком. Усі загинули. Я довго обдумую, перетравлюю такі події. Та, якщо не втілю їх у картині, заважатимуть рухатися далі.
Друга подія пожежа на горі Геранія в Коринфській затоці в Греції 2019-го, що її бачив на власні очі. Вогонь сповзає на місто Лутраки, небо чорне від диму, а з іншого боку видніється море. Раптом з'являється оранжевий гелікоптер №741. Починає працювати: набирає воду в морі й над нашими головами мчить гасити полум'я. Летів так низько, що, здавалося, сам ось-ось загориться. Пожежу гасили три дні. Коли їхав додому, побачив цих пілотів. Усі їх обнімали. Це Геракли сьогодення.
Робота йде в діалозі з аквареллю Тараса Шевченка "Пожежа в степу" 1848 року. На передньому плані киргизи біля вогнища п'ють каву і, здається, не помічають палаючого на небокраї степу. Цю картину Шевченко написав під час експедиції до Аральського моря.
Ще один діалог веду із замальовкою Тараса "Мангишлацький сад" 18511852 років. Він відбував семирічне заслання в Новопетрівському укріпленні (тепер казахське місто Форт-Шевченко на півострові Мангишлак у Каспійському морі. Країна). Під час солдатської служби в цьому пустельному краї сад на Мангишлаку стає для нього символом свободи. Зображував кам'янисті балки, тутові дерева, що росли в щілинах вапнякових відкладень. Я ж написав картину "Народження білого. Колиска". Як із чогось чорного й темного народжується світле. Спробував зробити композицію, де мінімум кольорів. Хотів показати можливість чорного. Наповнити його активною і життєдайною енергією. Використовував різні пігменти.
Створити цю виставку було важливо. Мій дід Анатолій Пархоменко був директором школи, знав напам'ять Кобзар. У часи сталінських репресій став хліборобом. Просив зробити портрет Шевченка. Виготовив підрамник, натягнув і заґрунтував полотно. Я не був готовий малювати портрет, яких багато. Хотів чогось ексклюзивного. Дід помер. Тому ця виставка присвята його бажанню. Також хотів показати тяглість поколінь.
Мої роботи належать до абстракцій. У перекладі з латини означає "вилучене з головного". Мені близька ідея Василя Кандинського, що абстракція це сутність відчуттів і смислів. Намагаюся дати пояснення до робіт, але залишаю глядачу свободу формувати своє.
Кожен колір сам собою не існує, він живе у формі. Важливі пропорції, поєднання фарб. Одними й тими ж кольорами можна створити і гармонію, і дисгармонію. Працюю довше над ескізами, ніж над самою картиною, щоб зробити її дзвінкою. Щоб моє повідомлення було незасмічене. І не було видно мого поту і страждань, пошуків.
47 моїх робіт і 30 акварелей Тараса Шевченка представлені на виставці. Назвав її "Семантичний рай. Абетка". Для структури обрав форму абетки, де на кожну літеру є назва однієї чи кількох картин. Спробував визначити поняття, важливі для моєї творчості від А до Я. Рай це місце, де людина перебуває в гармонії з навколишнім середовищем.
Уміє використовувати класичну освіту
Петро Бевза останніми роками звертається до абстракції. До цього в його роботах переважав символізм. У серіях "До світла", "Інний" була ідея шляху, виражена в мандрах, сходах. А також ідея народження, пов'язана з водою і жіночим тілом, каже мистецтвознавиця, директорка артцентру "Альтер его" Світлана СТОЯН, 46 років.
Кольори викликають асоціації, притаманні нашій культурній традиції. Ідея світла завжди пов'язується з жовтогарячим. У Давньому Єгипті цей колір символізував Сонце, божество. У християнській традиції золотаве та жовте тло є символом божественного. Гарячо-червоний показує пристрасть.
Кожна картина Петра Бевзи створена під впливом подій і вражень. Наприклад, робота "Київ Берлін" пов'язана з поняттям роду. Його син живе в Берліні, передав йому фарби, які художник використав як тло.
Одна з моїх улюблених портрет українського філософа Сергія Кримського. Є обриси, силует обличчя на яскраво-блакитному тлі. Блакить символізує приналежність постаті Кримського і до земного, й до небесного.
Може видатися дивним, що пейзажі Тараса Шевченка показують поруч з абстракцією. Їх поєднує ідея недоговореної мрії, пошук втраченого раю.
Бевза створює власну авторську манеру. Його не можна вписати в певний напрям, бо постійно шукає та змінюється. Демонструє те, від чого поступово відходить західний світ, уміння малювати й використовувати класичну освіту. Водночас застосовує інноваційні підходи.
По материалам: https://gazeta.ua/articles/events-journal/_zoden-kolir-ne-isnuye-sam-soboyu-vin-zhive-u-formi/1022140