Чергове вторгнення Росії в Україну: блеф Москви чи реальність?
Інформаційний простір перенасичений інформацією про чергове вторгнення Росії в Україну. І хоча для Путіна та його режиму це може стати тотожним самовбивству, в Кремлі готові піднімати ставки. Путін діє як «геополітичний гопник», що ігнорує міжнародні правила і суспільну мораль. А нападаючи на більш слабкі країни і відбираючи силою їхні території, думає, що йому за це нічого не буде.
Можливо, що в Москві дійсно могли на це розраховувати, якби у Білому домі не було Джо Байдена. Президент Байден сприймає нагнітання ситуації навколо України, як особистий виклик. Проте у Кремлі це чомусь не враховують.
Загроза нового вторгнення Росії в Україну існувала завжди після весни 2014 року, з часу російської окупації українського Криму і частини Донбасу.
А оскільки Російська Федерація не бачить Україну в статусі незалежної від Москви держави, то в Кремлі можливість нового вторгнення вважають лише питанням часу.
Але тут є одне «але», відкрита підготовка Росії до нібито нового вторгнення цілком може також означати, що Москва почала політично блефувати, для того щоб змусити Захід натиснути на Україну. Не можна виключати, що в Кремлі сподіваються подібним чином добитися від України потрібних для нього поступок.
Путін і його подільники в російській владі чудово розуміють, що вторгнення будь-якого рівня може спровокувати накладання на Росію таких нових дошкульних санкцій, яких російська економіка просто не витримає.
Тому можливо Москва вирішила продемонструвати західній цивілізації, якою «страшною» може бути Росія, якщо українська влада терміново не погодиться на усі її вимоги. Які фактично з 2014 року не змінюються. Вони просто кожного разу озвучуються іншими словами.
Але все це не знімає ймовірності нового вторгнення Росії в Україну. Таке рішення може бути прийняте в останній момент Путіним і тими силами вихідців з КГБ, які й привели його до влади у 2000 році.
Якщо Путін дійсно наважиться на нове вторгнення в Україну, то воно може відбуватися відразу ж трьох сторін. З окупованої Росією частини Донбасу, з окупованого Москвою Криму, і звідти, звідки Україна на це не чекає – з Білорусі, оскільки режим Олександра Лукашенка увійшов в таку небезпечну залежність від Москви, що відмовити у цьому Путіну він просто не зможе.
На жаль, ні Україна, ні наші західні союзники повністю не готові до такого варіанту розгортання подій. Тому і Київ, і Вашингтон, і для Брюссель не мусять скидати зі своєї повістки дня можливість вторгнення Росії в Україну.
Не дивлячись на те, що позиції Путіна дуже ослабленні, саме тому він може піти ва-банк, вважаючи, що йому вже нічого губити. І це потрібно неодмінно враховувати розглядаючи можливість нового російського вторгнення. Адже, як говориться, «умом Россию не понять».
Та якщо у Кремлі дійсно наважаться ввести свої регулярні війська на нові українські території, то вони мусять відмовитися від своєї головної політичної «дурки», що в Україні «громадянська війна».
Насторожує, що російські ЗМІ вже не перший тиждень повідомляють про підготовку вторгнення України до так званих «ДНР/ЛНР». Й усе це схоже на те, що 1 вересня 1939 року польські прикордонники «напали» на Німеччину, 30 листопада 1939 «віроломні» фіни напали на СРСР, чи українські «бендеровци» хотіли знищити російськомовне населення Криму і Донбасу. Нічого нового в Москві придумати не здатні.
Одночасно потрібно розглянути ще один ймовірний варіант. А саме, що Путін негласно веде з канцером Німеччини Ангелою Меркель торг за «Північний потік-2». І йому необхідно отримати від Меркель тверду гарантію того, що робота на будівництві цього газопроводу не зупиниться. Тобто, Путін ставить німецькій стороні вимогу або «Північний потік-2» успішно завершується, або я вторгаюсь в Україну.
Очевидно, що в Кремлі вже не знають, що їм робити далі. Московіти завжди жили тільки війнами. Окупацією чужих територій і їх нещадним пограбуванням. Інакше їхня імперія відразу ж починає занепадати.
Ситуація різко погіршилася тим, що фактично хоч якось тримається лише сама Москва, а все що навколо неї занепадає. Навколо Москви маса голодних розлючених чоловіків, які не мають роботи. І їм потрібно тільки показати вектор направлення своєї агресії.
Якщо ти не знаєш як нагодувати власний народ, то дай йому можливість помародерствувати у сусідів. Це є законом у московців. Як і те, що потрібно тримати глибинку в напівголодному стані для швидкої мотивації до війни. Що практично введено у ранг державної політики, і вони цього навіть не приховують.
Втім, можна спрогнозувати і інший сценарій розвитку подій. Це просто таки класична схема, стягуючи свої війська до кордонів України, Путін готується оголосити Україні ультиматум. Що показує театральність і нарочита показовість перекидання російської воєнної техніки до українських кордонів.
Можливо, хтось йому з придворних «аналітиків» чи «експертів» гарантував, що так Росія легко доб’ється реалізації своїх планів на українському напрямку без жодного використання військової сили.
Хоча це дуже наївно з боку російського диктатора. Українське суспільство не прийме жодного ультиматуму з боку Кремля, а значить і на Банковій його відторгнуть.
Восени в Російській Федерації вибори до Державної думи. Тому Путіну потрібна маленька «переможна війна». Зрозуміло, що самій Україні встояти проти Росії буде дуже важко. Але слова президента США Джо Байдена про те, що Америка Україну саму не залишить, багато про що говорять.
Адже в Вашингтоні і Брюсселі добре розуміють, що Путіну потрібна не тільки Україна. Москва хоче повернути під свій контроль усю Східну Європу. А це вже пряма загроза тим державам, які стали давно членами НАТО і Євросоюзу, і не мають ніякого бажання знову ставати кремлівськими сателітами.
Росія трагічним чином для себе прорахувалася з Україною. Кремль від її окупації може отримати тільки антидивіденди.
Крим цьому наочний приклад. Та й взагалі навіщо Путіну усе це треба? Адже якщо уявити гіпотетично, що Путіну вдалося окупувати всю Україну, він би ніколи не зміг її втримати в покорі.
По материалам: https://glavcom.ua/columns/kaspruk/chergove-vtorgnennya-rosiji-v-ukrajinu-blef-moskvi-chi-realnist-748363.html